«Вдруге за один день люди збираються на Алеї Слави», — сказано під час прощання в Ромнах. Того ж дня громада проводжала двох уродженців міста: молодшого сержанта Віталія Володимировича Сирбу та сержанта Дениса Ігоровича Лавірка. На церемонії були рідні, представники влади, духовенство, побратими, друзі та жителі громади.
Сирбу народився 20 березня 1986 року в Ромнах, навчався в ЗОШ № 4 і Роменському індустріальному технікумі, служив строкову службу в навчальному центрі «Десна», потім вступив до Полтавського військового інституту зв’язку. У цивільному житті працював майстром художнього ковальства в Ромнах, Києві та за кордоном. У липні 2022 року добровольцем пішов до батальйону, сформованого на Роменщині, служив у 27-й окремій артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського, у 2023-му долучився до ЗСУ в складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка.
Молодший сержант був водієм-електриком підрозділу безпілотних авіаційних комплексів, виконував завдання на Донеччині та Харківщині, зазнав поранення й після лікування повернувся до строю. Його відзначили медаллю «Захиснику України», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» І ступеня та нагрудним знаком бригади «Народжені в боях». Позивний «Кова». 12 вересня 2026 року він загинув на Харківщині під час виконання бойового завдання. Йому назавжди 40 років. Залишилися сестра, тітка і дві доньки.
Лавірко народився 8 лютого 1998 року в Ромнах, навчався в тій самій ЗОШ № 4, потім у Роменському фаховому коледжі Сумського НАУ за спеціальністю механіка та здобув магістратуру в Сумському національному аграрному університеті. 30 липня 2018 року пішов на контрактну службу, згодом служив у 3-й окремій штурмовій бригаді. Позивний «Блискавка». Був головним сержантом-командиром відділення управління взводу радіоелектронної боротьби 1-го механізованого батальйону.
7 вересня 2024 року його нагородили відзнакою Міністерства оборони України «Хрест доблесті». Після поранення він повернувся на службу; 14 травня 2025 року отримав відзнаку Міноборони «За поранення». 14 вересня 2026 року загинув від отриманого поранення під час виконання бойового завдання на Луганщині. Воїну навіки 28 років. Залишилися мама, дружина і сестра.
Присутні зустріли полеглих живим коридором із квітами; священнослужителі звершили чин заупокійної служби. «Світла пам’ять і вічна шана Захиснику України — Лавірку Денису Ігоровичу!»
Раїса Ільків