Фестиваль борщу «Борщ’їв» проходить у місті Борщів на Тернопільщині, на центральній площі біля міської ради, зазвичай у вересні — найчастіше в другу неділю місяця. Це не окреме «борщове шоу» столиці, а місцеве змагання господинь громад, яке роками ставили в пару з фольклорним святом вишиванки.
Типова помилка гостя з Сум така: купити квиток на «вересень у Борщів», бо в інтернеті досі висять старі афіші, а на місці виявити порожню площу. Після 2021 року велике дводенне свято не має підтвердженого щорічного календаря: у вересні 2023-го Борщівська міська рада прямо писала, що фестиваль відбудеться після Перемоги. Дата 2026 року без офіційного оголошення ради — лише орієнтир, не квиток.
Правило просте: спочатку звірка з організатором, потім дорога. Нижче — як громада зробила з назви міста туристичний якір, як виглядав день на площі, хто туди їхав і що перевірити, перш ніж сідати в автобус із Сум.
Як невеликі міста шукають гостей: приклад Борщева
Борщів — місто приблизно на 10,6 тисячі жителів (оцінка на початок 2022 року), за 102 км автошляхами від Тернополя, у Чортківському районі. Прямого «столичного» потоку тут немає: ні аеропорту, ні великого вокзалу-хаба. Щоб люди їхали саме сюди, а не лише в Кам’янець-Подільський чи до Дністровського каньйону, громада закріпила те, що вже було в назві, — борщ — і поставила поруч другий місцевий знак, чорну борщівську сорочку.
Так працює багато районних центрів Тернопільщини: одне впізнаване свято на рік замість постійного туристичного конвеєра. Фестиваль дає один піковий вікенд, ярмарок і завантажені кафе. Він не замінює цілорічний туризм, але показує, як районна влада може зібрати гостей без великого бюджету на рекламу.
Коротко. «Борщ’їв» — гастрономічна частина вересневого свята в Борщеві. Паралельно йде фольклорна програма вишиванки. Місце дії — центр міста, не окремий ярмарковий комплекс за містом.
Звідки взявся «Борщ’їв» і хто його тримає
Перше фольклорно-мистецьке свято «В Борщівському краї цвітуть вишиванки» провели 9 вересня 2007 року. Ініціатива йшла від тодішньої райдержадміністрації та працівників районного будинку культури. Фестиваль борщу в джерелах фіксують від 2006–2007 років: спершу як окрему дегустацію до ювілею міста, далі — як постійну частину вересневої програми. У довіднику «Тернопільщина» обидва заходи датовані 2007 роком.
Організаційний стрижень не змінювався роками: місцева влада збирає команди сіл і старостинських округів, господині варять борщ за своїми рецептами, на площі ставлять намети-«кухні». У публічних коментарях початку 2010-х фігурувала Уляна Пасічник, тоді заступниця голови райдержадміністрації й керівниця відділу культури: саме вона пояснювала, що кожна сільрада делегує кількох господинь. Зараз контактна адреса та сама — Борщівська міська рада, вул. Грушевського, 2, телефон (03541) 2-12-64. Міський голова — Ігор Чопик.
До 2021 року свято вже мало статус всеукраїнського й коротшу назву «Борщівська вишиванка». 12 вересня 2021-го пройшов XIII фестиваль: господині з 17 старостинських округів громади виставили свої борщі, поруч працював ярмарок сорочок. Далі повномасштабна війна змінила календар масових зібрань. Це не скасовує бренд, але змінює головне для гостя з Сум: їхати можна лише після свіжої програми ради, а не «як завжди в другу неділю».
Як виглядає день на площі
Робочий день фестивалю починається зранку, а не з вечірнього концерту. На периметрі центральної площі (у різних роках її називали площею Свободи або майданом Незалежності) ставлять намети громад. У кожному — казан або бідони з уже звареним борщем і те, що подають до нього: пампушки, вушка, вареники. Окремо на вогнищі киплять один-два казани по 100 літрів: з них частують усіх охочих.
Паралельно йде хода колективів у народному строї, виставка чорних борщівських сорочок, ярмарок рукоділля, виступи місцевих і запрошених артистів. У ранніх програмах були конференції про вишивку, дефіле біля пам’ятника Шевченку, аукціон сорочок. Кулінарна частина — не майстер-клас «як зварити борщ удома», а дегустація і конкурс між селами.
Окремого опублікованого регламенту з балами для «Борщ’єва» в відкритих джерелах немає. Журі й оргкомітет оцінювали смак і «родзинку» рецепту: гриби, реберця, виноградний сік, борщ у гарбузі. Переможців оголошували зі сцени. Гостю важливо інше: дегустація в пікові роки була безкоштовною або за символічний внесок у наметі громади, а черга до казана — найдовша після обіду.
Концерт і ярмарок тримають площу до вечора. Для гостя з іншого регіону це означає: приїжджати варто на ранок, ночувати в місті або в Тернополі, не планувати «заїхав на годину».
Хто сюди їде і що це дає місту
Потік завжди був змішаний: борщів’яни, села громади, Тернопіль, сусідні області. У 2008 році організатори говорили про понад 25 тисяч учасників і гостей свята вишиванки. На борщовій частині цифри скромніші й розходяться: «Аграрний тиждень. Україна» писав про понад п’ять тисяч дегустаторів і близько тисячі літрів з’їденого борщу за день; телеканал «24» у 2010-му називав десять тисяч гостей. Обидві оцінки — слова організаторів, не незалежний підрахунок на вході.
У 2017-му місцева преса фіксувала на під’їздах номери Франківська, Львова, Чернівців, Хмельницького й Києва. Для міста на 10 тисяч жителів навіть кілька тисяч «зайвих» людей на день змінює трафік: забита площа, черга на каву, завантажена автостанція на вул. Кондри. Це не круговорот туристів, як у Львові, а один пік, після якого місто знову живе своїм ритмом.
Найсильніше заперечення проти цієї моделі звучить так: ярмарок на площі — не розвиток туризму, а святковий день для своїх. Частково це правда. У Борщеві немає мережі готелів на кілька тисяч місць, тож більшість гостей їде й повертається того ж дня. Але саме свято змусило громаду щорічно збирати рецепти округів, тримати музейну виставку сорочок і продавати вироби майстринь людям, які інакше місто б не відвідали. Для районного центру це робочий, а не декоративний ефект.
Що фестиваль змінює для кафе, крамниць і господинь
Грошовий слід події в офіційній статистиці не виділений окремим рядком. Видно його на місці. Кафе й їдальні в радіусі кількох кварталів від площі в день свята працюють без простою. Крамниці ставлять лотки ближче до наметів. Господині витрачають продукти й час на казан «для конкурсу» і окрему порцію «на продаж чи частування». Прибуток тут нерівний: хто стоїть ближче до сцени й казана, той швидше розпродає добавки до борщу.
Окремий ринок — вишивка. У 2017 році за автентичну борщівську сорочку «з бабусиної скрині» на ятках просили 8–12 тисяч гривень. Це вже не «сувенір на сто гривень», а разова покупка, яка покриває тижні роботи майстрині. Для гостя з Сум це той самий розрахунок, що й на місцевому ринку: порівняти ціну з якістю, не брати першу-ліпшу сорочку з машинною гладдю.
Назва міста працює як вивіска крамниці, що збігається з товаром на полиці: людина їде «на борщ у Борщів» і знаходить борщ. Аналогія ламається, щойно вивіска висить, а полиця порожня — саме так виглядає поїздка в рік, коли масове свято не оголосили.
Важливо. Окремих відкритих звітів міської ради про виручку кафе чи ярмарку в день «Борщ’єва» немає. Оцінювати «прибуток міста» можна лише за завантаженістю закладів і чергами, не за вигаданим оборотом.
Як доїхати з Сум і що перевірити перед виїздом
Прямого рейсу Суми — Борщів немає. Шлях складається з двох плечей: Суми — Тернопіль і Тернопіль — Борщів. Автошляхами між Сумами і Тернополем близько 750–815 км залежно від маршруту; машиною це орієнтовно 10–12 годин без довгих зупинок. Автобус Суми — Тернопіль восени 2026 року йде 15–21 годину, квиток від близько 1900 грн з автовокзалу на вул. Степана Бандери, 40. Далі з тернопільського автовокзалу (вул. Торговиця, 7) до Борщева — 2–3 години, рейси зранку від 05:50, квиток у 2025–2026 роках тримався в межах орієнтовно 210–330 грн.
Автостанція Борщева — вул. Я. Кондри. До площі звідти кілька хвилин пішки. Ночувати можна в готельно-торговому комплексі «Гостинний двір» на вул. Я. Кондри, 1, тел. (03541) 2-21-22 або 067 350-04-58; місць мало, у день фестивалю їх розбирають заздалегідь. Парковка в центрі в пікові роки стихійна: авто залишають на прилеглих вулицях, окремого фестивального майданчика організатори не описували.
| Плече маршруту | Час у дорозі | Орієнтир ціни на 2025–2026 |
|---|---|---|
| Суми АВ — Тернопіль АВ (автобус) | 15–21 год | від ~1900 грн |
| Тернопіль АВ — Борщів АС, вул. Кондри | 2–3 год | ~210–330 грн |
| Суми — Тернопіль автомобілем | 10–12 год | залежить від пального й маршруту |
Джерела: оголошення перевізників на квиткових сервісах восени 2026 року; матеріал видання «20 хвилин» (Тернопіль) про ціни на рейси області, липень 2025 року.
Чеклист нижче — не «натхнення», а список умов. Якщо хоча б два пункти червоні, квиток краще не брати.
- На сайті borschivrada.gov.ua або за телефоном (03541) 2-12-64 є дата, година початку й місце (площа біля ради) саме на цей рік.
- Названа програма містить конкурс борщу, а не лише концерт чи ярмарок вишивки.
- Квитки Суми — Тернопіль куплені з запасом: прибуття в Тернопіль не пізніше вечора напередодні.
- Є зворотний рейс Тернопіль — Суми або бронь ліжка в Борщеві / Тернополі.
- Перевірено графік сирен і обмеження масових заходів у Чортківському районі на конкретну дату.
Якщо дата не підтверджена, поїздка перетворюється на звичайний візит у невелике місто без казанів на площі. Якщо немає ночівлі, нічний автобус із Тернополя до Сум з’їдає наступний робочий день. Якщо ігнорувати обмеження воєнного стану, гість ризикує потрапити на скасований захід уже після каси.
Приклад. Друга неділя вересня 2026 року припадає на 13-те. Це звичний «слот» старого календаря, не гарантія. Без рішення міської ради 13 вересня в Борщеві — звичайна неділя.
Правильний шлях виглядає так: дзвінок або офіційне оголошення ради, потім квиток на два плеча, потім ніч у Борщеві або ранній виїзд із Тернополя, на площі — з ранку до оголошення переможців. Бренд «борщ у Борщеві» працює лише в той день, коли громада справді ставить казан.
Порада має межу. Розклади автобусів і ціни змінюються щотижня, а рішення про масове свято в умовах повітряної тривоги рада може зняти за кілька діб. Стаття фіксує, як фестиваль був улаштований і як до нього дістатися з Сум; вона не замінює свіжий допис організатора в день виїзду.