Грунівська Січ на Сумщині: місце і факти

У пошуку назва Грунівська Січ часто стоїть поряд із «козацькою фортецею XVII століття». На карті Сумщини така пам’ятка археології не фігурує. Під цією назвою з 2014 року працювала садиба зеленого туризму й козацька лицарська школа між селами Грунівка і Барилівка Миропільської громади, за близько 10 км від кордону з РФ.

Ідея з’явилася 2013 року, після початку гібридної війни 2014-го місце обрали саме як прикордонну «заставу» для військово-патріотичного виховання. З 24 лютого 2022 року майданчик не працює в звичному режимі. 8 червня 2023 року удар безпілотника зруйнував світлицю з музеєм і майном, зібраним за десять років.

Для мешканця Сум питання практичне: чи це спадщина XVII століття, чи сучасна реконструкція, як туди їхали до війни і що з об’єктом у 2026 році, коли Миропільська громада лишається зоною постійної небезпеки.

1. Що таке Грунівська Січ і де вона розташована

Історична січ — це укріплений військово-адміністративний центр запорозького козацтва на Дніпрі: вал, частокіл, майдан і курені. Грунівська Січ цим терміном користується як назвою простору. Засновники прямо пояснювали: «Грунівська» — від сусіднього села Грунівка, «Січ» — як прикордонна застава, а не як наступниця Хортицької чи Чортомлицької.

Село Грунівка стоїть на лівому березі Псла в Сумському районі. Нижче за течією за 2,5 км — Барилівка, навпроти — Могриця. Через Грунівку проходить територіальний шлях Т-19-01 Суми — Миропілля. Миропілля від обласного центру — близько 40 км. Садибу облаштували на території колишньої бази відпочинку між двома селами, з виходом до річки.

Плутанина з «січчю XVII століття» частково тримається на співзвуччі з містечком Грунь Охтирського району — центром Грунської сотні Гадяцького полку 1652–1781 років. Це інший населений пункт, за десятки кілометрів від Грунівки.

2. Коли й чому її заснували

Господар садиби Володимир Вакула шукав ділянку три роки. Обрав закинуту базу між селами через берег Псла: близькість води для запорожців була умовою стоянки, і тут її відтворили свідомо. Співзасновник дитячого кінного табору Микола Фісаюк у 2023 році казав Суспільне Суми: ідея оформилася 2013-го, запрацювала 2014-го, коли на кордоні почали ставити не лише блокпости, а й виховні осередки.

Роль у «системі запорозьких січей» ця садиба не мала й не могла мати. Перелік запорозьких центрів XVII–XVIII століть — від Микитинської до Підпільненської — прив’язаний до пониззя Дніпра. На Слобожанщині в той самий час існував інший устрій: слобідські полки з полковими містами й сотнями, підпорядковані не Кошу, а царській адміністрації через Білгород.

Практичний зміст задуму 2014 року був інший: цілорічна козацька школа на базі зеленого туризму, літні зміни для дітей, фестивалі. Це відрізняє об’єкт і від музейного скансену, і від археологічної пам’ятки.

3. Архітектура й укріплення: що вчені знають

Опублікованих розкопок «Грунівської Січі XVII століття» немає, бо немає й самої пам’ятки такого датування. Те, що бачили гості до 2022 року, — сучасна дерев’яна забудова за зразком курінного плану.

За описом Ukraїner 2019 року територія ділилася на сім куренів — житлових будиночків під оренду. На старті не було ні проведеної води, ні каналізації: автономність закладали як частину побуту. Окремо стояла світлиця — найбільша громадська споруда з кухнею, зібраною 2020-го, бібліотекою й експонатами школи.

Як будували історичні січі, відомо з описів і археології дніпровських стоянок, не з Грунівки. Типовий набір — земляний вал, рів, дубовий частокіл, надолби, інколи гармати на зрубі. Матеріал — дерево й ґрунт, рідко камінь. Саме цей образ копіювали на Сумщині в 2010-х, але копія не перетворює ділянку на об’єкт XVII століття.

4. Як відбувалося повсякденне життя козаків

Побут на садибі до великої війни розписаний програмами табору, а не польовими щоденниками XVII століття. День зміни починався близько 07:00 і тривав до 22:00. У розкладі були верхова їзда, орієнтування, основи бойових мистецтв, гончарство, ковальство, походи до крейдяних схилів і старого дуба поблизу.

Цифра, якою найчастіше міряють «масштаб» місця, — понад 15 тисяч відвідувачів за три роки до публікації 2019-го. Її назвав засновник. Якщо розкласти навпіл на роки, виходить орієнтовно 5 тисяч на сезон. До складу входять діти змін, дорослі туристи, учасники вишколів і фестивалів. Окремого аудиту немає; пізніше співзасновник говорив уже про близько 20 тисяч за весь час програм. Різниця показує, що це оцінка організаторів, а не статистика громади чи облстату.

Історичний побут запорожців на Дніпрі тримався на рибальстві, полюванні, сезонних промислах і військовій здобичі. Слобідський козак Сумського полку жив інакше: мав двір, наділ, обов’язок служби й підпорядкування полковнику. Переносити дніпровський кіш один до одного на Псел біля Грунівки — вже інтерпретація, не джерело.

5. Що від неї залишилось і де це побачити

З 24 лютого 2022 року прийом гостей зупинили. До середини березня 2022-го на території жили переселенці з Києва та Сум. 8 червня 2023-го під час атаки на населені пункти Миропільської громади безпілотник влучив у світлицю. Згоріли або були знищені музейна частина, технологічна кухня, етноодяг, макет гармати, музична й спортивна база десяти років роботи.

Станом на 2023 рік організатори перенесли окремі заходи в Суми та безпечніші села району. Міська точка зв’язку, яку публікували до війни, — вул. Кузнечна, 6. Телефони з відкритих карток садиби: (095) 563-72-82 і (050) 556-82-05. Чи працюють вони у 2026-му, за відкритими офіційними реєстрами громади не підтверджено.

Доїзд з Сум до війни: автошляхом Т-19-01 у бік Миропілля через Грунівку, далі ґрунтовими з’їздами між Грунівкою і Барилівкою. Міського маршруту з фіксованими зупинками «до Січі» у відкритих розкладах 2026 року немає. Планувати поїздку як екскурсію зараз не варто: громада під постійними обстрілами, у Миропіллі за даними 2025 року лишалися десятки мешканців замість майже трьох тисяч у 2001-му.

6. Грунівська Січ у контексті козацької історії Сумщини

Козацька спадщина області — це передусім слобідські полки й сотні Гетьманщини, а не запорозький кіш на Пслі. Сумський слобідський полк формувався разом із містом у 1652–1658 роках і був ліквідований 1765-го. Полкові укріплення Сум стояли між Пслом, Сумкою і Стрілкою, у кварталі нинішніх вулиць Соборної, Воскресенської та Козацького валу.

Джерела: Суспільне Суми, 2023; опис садиби, 2019; Енциклопедія історії України (статті про Сумський і Гадяцький полки), періоди 1652–1781 і 2013–2023.

Відмінність Грунівської Січі від історичних січей проста: немає валу XVII століття, немає культурного шару коша, немає згадки в реєстрі запорозьких центрів. Є дерев’яна реконструкція 2010-х, прив’язана до села й кордону. Для краєзнавства це все одно точка на карті Псла: поряд заказник і крейдяні відслонення, далі Могриця, вище — Миропілля зі своїм Миколаївським монастирем.

Хто шукає матеріальні сліди козацької доби в області, дивиться інші адреси: вали полкового міста в Сумах, сотенні містечка на кшталт Груні, багатошарові городища на Пслі. Грунівська Січ у цьому ряді стоїть як освітній проєкт прикордоння 2014–2022 років, а не як розкопана фортеця.

Правило перевірки назви на Сумщині таке: якщо топонім звучить «січ», спершу з’ясувати, чи це кіш на Дніпрі, сотня Гетьманщини, слобідський полк чи сучасна реконструкція. Для Грунівки відповідь — четвертий варіант. До війни з Сум туди їхали Т-19-01 до Грунівки й далі між селами до бази на Пслі; у 2026 році ця ділянка не туристичний маршрут, а прикордоння з ризиком обстрілу.

Застереження пряме. Дані про відвідуваність і внутрішній устрій куренів ідуть від організаторів, не від наукового звіту. Стан будівель після 2023 року в офіційному паспорті пам’ятки не описаний, бо об’єкт не стоїть на обліку як пам’ятка археології XVII століття. Планувати візит має сенс лише після перевірки безпекової обстановки в Миропільській громаді й прямого підтвердження від власників, що територія відкрита.