Катерина Андрєєва досі фігурує в частині довідок як журналістка, що відбуває вісім років ув’язнення. Ця картина застаріла: 19 березня 2026 року її, за повідомленнями, звільнили за помилуванням і того ж дня вивезли до Литви без паспорта, серед 15 людей із групи у 250 звільнених. У вересні 2026-го вона повернулася в ефір телеканалу «Белсат» уже як ведуча студії, а не як кореспондентка з вулиці.
Запит на її ім’я часто змішує двох різних людей. Білоруська репортерка має справжнє прізвище Бахвалова і народилася 2 листопада 1993 року в Мінську. Ведуча державних російських новин із тим самим публічним прізвищем — інша особа, іншого віку і з іншою біографією. Для довідки про справу потрібне саме друге ім’я в дужках: Бахвалова.
Нижче зібрано те, що підтверджують картка колишньої політв’язненої, повідомлення професійних організацій і її власні інтерв’ю після звільнення. Закриті матеріали другої справи публічно не розкриті, тож межі відомого тут позначені прямо.
З’ясувати, про яку Катерину Андрєєву йдеться
Катерина Андрєєва — робоче ім’я білоруської журналістки. У документах і правозахисних реєстрах вона записана як Катерина Бахвалова, білоруською Кацярына Бахвалава. Андрєєва — псевдонім, під яким вона виходила в ефір і під яким її знають за стримом листопада 2020 року.
Народилася вона в Мінську. Близько двох з половиною років навчалася в Мінському державному лінгвістичному університеті, потім два роки викладала англійську в Іспанії. Після повернення працювала в газеті «Наша Ніва», а 2017 року перейшла на «Белсат» — білоруськомовний телеканал із редакцією поза межами Білорусі. 2016 року одружилася з журналістом Ігаром Ільяшем.
Плутанина з тезкою виникає через однакове звучання прізвища в російській транслітерації. Відсікти її просто: у білоруської журналістки є друге прізвище Бахвалова, дата народження 1993 рік, місце роботи «Белсат» і кримінальні справи 2021 та 2022 років. Якщо в тексті немає цих ознак, ідеться не про неї.
Пояснити її роботу журналісткою
До арешту Андрєєва була кореспонденткою, яка виходила на вулицю з прямою трансляцією. Перший власний матеріал, про який вона згадувала вже після звільнення, датований 2015 роком: репортаж зі Східного вокзалу в Мінську. На «Белсаті» з 2017 року вона вела новини з місця подій, зокрема вуличні акції 2020 року.
Окремий слід у роботі — книжка «Білоруський Донбас», написана 2020 року разом з Ігаром Ільяшем. Це журналістське розслідування про участь білорусів у бойових діях на Донбасі на боці підтримуваних Росією формувань. Презентація в Мінську відбулася 19 лютого 2020 року в посольстві України. 26 березня 2021 року білоруський суд визнав книжку екстремістським матеріалом і заборонив її поширення в країні.
Затримання траплялися й раніше за листопад 2020-го. 2017 року її затримували в Орші. 12 вересня 2020 року бійці ОМОН забрали її під час прямого ефіру з жіночого маршу в Мінську: тоді обмежилися трьома добами. Ці епізоди не замінили пізнішої кримінальної справи, але показують, що робота з вулиці вже тоді закінчувалася ізолятором.
Після виходу на волю вона сама переглянула той стиль роботи. У липні 2026 року на зустрічі в Білоруському домі у Вільнюсі казала, що близькість до події не виправдовує ризику і що чимало тодішніх рішень не повторила б. З 21 вересня 2026 року вона знову в ефірі «Белсату», уже як ведуча інформаційної студії, а не як репортерка з двору.
Розібратися в обставинах її переслідування
Ключовий епізод — 15 листопада 2020 року. Андрєєва і операторка Дарина Чульцова вели прямий ефір із Площі Змін у Мінську, двору на вулиці Черв’якова, де люди зібралися після вбивства Романа Бондаренка. Силовики розганяли зібрання і руйнували народний меморіал. Журналісток затримали на місці. Спершу йшлося про адміністративне затримання, далі відкрили кримінальну справу.
24 листопада 2020 року Правозахисний центр «Вясна», Білоруська асоціація журналістів, Білоруський гельсінський комітет і ще кілька організацій спільною заявою визнали її політичною ув’язненою. До суду її тримали в слідчому ізоляторі в Жодино.
18 лютого 2021 року суддя Наталія Бугук призначила Андрєєвій і Чульцовій по два роки позбавлення волі за частиною 1 статті 342 Кримінального кодексу Білорусі — організація і підготовка дій, що грубо порушують громадський порядок. Обвинувачення підтримувала Аліна Касіянчик. 23 квітня 2021 року Мінський міський суд апеляцію відхилив. У травні 2021-го Андрєєву етапували до жіночої колонії в Гомелі.
Друге провадження почалося, коли перший строк ще не скінчився. 4 червня 2022 року в Гомельському обласному суді стартував закритий процес за частиною 1 статті 356 — державна зрада. 13 липня 2022 року суддя Олег Харошка призначив вісім років колонії середнього рівня безпеки. До цього додавали три місяці, що лишалися від першого вироку: у картці «Вясни» підсумковий строк записаний як 8 років і 3 місяці, відлік відбування — з 4 жовтня 2022 року, колонія в Гомелі. МВС внесло її до переліку «екстремістів». Матеріали справи засекречені, тому склад «державної таємниці» з відкритих джерел не відтворюється.
Після звільнення Андрєєва зачитала офіційне формулювання, яке мала на руках: не маючи акредитації, як представниця іноземної організації вона нібито збирала і передала Польщі відомості, що становлять державну таємницю Білорусі. Вона підписала підписку про нерозголошення: порушення, за її словами, автоматично тягне нову справу. Аналогія з боргом, який переписують на більшу суму ще до погашення першого, тут працює лише для послідовності двох вироків. Далі вона ламається: борг можна звірити з рахунком, а закритий процес про зраду не дає стороні ззовні побачити докази.
На практиці це виглядало так. Дві журналістки вийшли в ефір з одного двору і отримали однаковий вирок на два роки. Чульцова цей строк відбула і вийшла. Андрєєвій за пів року до очікуваного звільнення додали статтю про зраду і новий строк на вісім років. Різницю визначив не стрим листопада 2020-го, а друге, непублічне провадження.
Перевірити, що відомо про її становище
Станом на жовтень 2026 року Андрєєва не в колонії. 19 березня 2026 року, після візиту спецпредставника США Джона Коула до Мінська, Олександр Лукашенко помилував 250 людей. 235 звільнили всередині країни, 15, серед них Андрєєву, того ж дня вивезли до Литви без паспортів. Committee to Protect Journalists пов’язав цей обмін із пом’якшенням санкцій США щодо білоруського фінансового сектора і зняттям решти обмежень на експорт калію. Це не виправдувальний вирок і не кінець строку: помилування і фактичне вислання.
За ґратами вона провела майже п’ять з половиною років, від 15 листопада 2020-го до 19 березня 2026-го. У квітневому інтерв’ю Білоруській асоціації журналістів розповідала про місяць у слідчому ізоляторі КДБ перед звільненням і про те, що за пів року до виходу їй прямо казали готуватися до 15 років за новою статтею про зраду. У липні 2026-го підтверджувала, що має документи для легальної роботи і повертається в професію. 19 вересня 2026 року її знімали у Варшаві, 21 вересня вона вийшла в перший прямий ефір «Студії» на «Белсаті».
Окремою лишається справа чоловіка. Про затримання Ігара Ільяша стало відомо 22 жовтня 2024 року. 16 вересня 2025 року Мінський міський суд дав йому 4 роки колонії посиленого режиму за коментарі й інтерв’ю незалежним медіа; вину він не визнав. У березні й квітні 2026-го Андрєєва публічно називала його звільнення головною метою. Свіжішого підтвердженого рішення щодо нього в відкритих джерелах на початок жовтня 2026 року немає, тож його статус не варто автоматично рівняти з її звільненням.
Для читача, який шукає довідку, робоче правило просте. Справжнє ім’я — Бахвалова, ефірне — Андрєєва, робота — «Белсат», затримання — 15 листопада 2020 року, вироки — два роки 18 лютого 2021-го і вісім років 13 липня 2022-го, звільнення — 19 березня 2026 року з вивезенням до Литви. Сторінка, де вона досі «відбуває вісім років», не оновлена після березня.
Помилування не скасовує вироків і не відкриває матеріалів справи про зраду. Підписка про нерозголошення обмежує те, що вона сама може сказати про другу справу. Дані про Ільяша треба звіряти окремо: його чотирирічний вирок від 16 вересня 2025 року на момент її виходу на волю залишався чинним.
Олеся Гречанюк